Сторінка пам’яті

Проект наукової бібліотеки Чернігівського національного технологічного університету, що висвітлює історію і досягнення університету, популяризує краєзнавчу літературу, знайомить з духовними багатствами рідного краю
  

СТОРІНКА  ПАМ’ЯТІ 

Вшануємо пам’ять героїв – випускників нашого університету, що воювали та загинули на сході України.

 

Жоголко Роман Федорович народився 26 серпня 1975 року в Городні. У 1992 році 68806169_2653180314701949_794918177845805056_n (1)закінчив Городнянську загальноосвітню школу № 1, а у 2001 році – Чернігівський інститут економіки та управління.
Працював начальником відділу малого бізнесу Чернігівського відділення “ВТБ Банку”.
Вступив до Збройних сил України в червні 2014 року добровольцем. Старшина, командир стрілецького відділення 1-ї окремої танкової бригади.
Помер 3 травня 2015 року в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. Амосова.
Похований 6 травня 2015 року в селі Пекурівка Городнянського району.

Джерело

кобець

Кобець Володимир Леонідович народився 23 серпня 1978 року в Чернігові. По закінчені загальноосвітньої школи навчався в Державному інституті економіки та управління. Працював у КП “Чернігівводоканал”, тресті “Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього. Призваний до Збройних сил України у 2015 році. Сапер, брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угруповань на Сході України. Демобілізований у 2016 році. Помер 20 липня 2017 року. Похований у Чернігові.

Джерело

 

061837p_nazarenkobogdanbigНазаренко Богдан Анатолійович –  водій відділення управління взводу управління гаубичної самохідно-артилерійської батареї 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних сил України, солдат.

Народився 4 грудня 1982 року в селищі міського типу Сосниця Чернігівської області. У 1998 році закінчив 9 класів середньої школи імені Олександра Довженко (нині – гімназія імені Олександра Довженко) селища міського типу Сосниця, у 2001 році – з відзнакою Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку за спеціальністю «бухгалтерській облік», у 2005 році – Чернігівський державний інститут економіки та управління.

З 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Служив у районі міста Волноваха Донецької області. На початку 2016 року солдат Назаренко потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. З того часу у нього весь час боліла голова. 15 березня 2016 року солдат Назаренко помер у зоні антитерористичної операції внаслідок набряку головного мозку.

18 березня 2016 року похований на Центральному кладовищі у селищі міського типу Сосниця Чернігівської області.

15 березня 2017 року в селищі міського типу Сосниця на фасаді будівлі гімназії імені Олександра Довженко (проспект Гагаріна, 22А), де навчався Богдан Назаренко, йому відкрито меморіальну дошку.

Залишились батьки, брат, дружина, донька та син.

Джерело

Носенко_В'ячеслав_ОлексійовичНосенко В’ячеслав Олексійович  (нар. 10 січня 1985 р.  смт. Варва,(нар. 10 січня 1985 — пом. 8 грудня 2014) — солдат Збройних сил України.

Закінчив Варвинську ЗОШ № 1, Чернігівський інститут економіки та управління, юрист. По навчанні проходив службу у військовій частині.

Демобілізувавшись, працював у варвинському ТОВ «Дружба нова». Від 2012 року працював у ПАТ «Укрнафта», помічник бурильника 4-го розряду, цехпідземного і капітального ремонту свердловин.

Призваний за мобілізацією 19 березня 2014-го, мінометник мінометної батареї механізованого батальйону, 1-ша окрема гвардійська танкова бригада. 4 червня був направлений у Луганський аеропорт, 55 днів тримав оборону. Зазнав поранення під час захисту Луганського аеропорту, підлікувавшись, повернувся на фронт.

На початку грудня 2014-го мінометна батарея 1-ї танкової бригади була відкомандирована з-під Волновахи до 93-ї механізованої бригади — на той час утримувала позиції в районі села Піски. 8 грудня під час обстрілу в Пісках 152-мм артилерійський снаряд влучив у бліндаж, загинули троє військових — Валентин Бойко, Віктор Лавренчук, В’ячеслав Носенко, ще 6 зазнали поранень.

Був єдиною дитиною у батьків, не одружений.

Похований у Варві з військовими почестями.

Джерело

shumeykooleksbigШумейко Олександр Вікторович народився 1982 року в селі Митченки Бахмацького району Чернігівської області. Вже у 1988 родина переїхала на постійне проживання до Криму, де Сашко пішов у 1-й клас місцевої школи, а 1993 року повернулася на Чернігівщину, — в село Киселівка Менського району, тож з 5-го класу Олександр навчався у Киселівській загальноосвітній школі. Мати працювала вчителем у тій же школі. Улюбленими предметами були історія, англійська мова, українська мова та література, географія. Закінчив школу 2000 року на оцінки «добре» і «відмінно». Захоплювався футболом і музикою, — улюбленим гуртом була «Арія».

Після закінчення школи вступив на заочне відділення Чернігівського інституту економіки та управління, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Фінанси». Одночасно з навчанням працював рятувальником у Києві.

Строкову армійську службу проходив у «Десні» на Чернігівщині.

2007 року одружився і разом із дружиною переїхав на постійне місце проживання до Автономної Республіки Крим, — у місто Щолкіне. Влаштувався на роботу рятувальником. 2013 розлучився.

У березні 2014, після збройного перевороту в Криму й окупації Криму російськими військами, залишив службу, квартиру та переїхав до родичів у Киселівку, їздив на заробітки на будівельні об’єкти Києва. За власним бажанням ходив до Менського районного військкомату, щоб його призвали на військову службу на території проведення антитерористичної операції. Мріяв про те, що Кримський півострів повернеться додому. 11 лютого 2015 призваний за частковою мобілізацією як доброволець. Після проходження підготовки на Рівненському військовому полігоні відбув у свій підрозділ.

Солдат, номер обслуги протитанкового артилерійського розрахунку 2-го взводу роти вогневої підтримки 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї окремої мотопіхотної бригади, в/ч пп В2304. Головний навідник гармати «Рапіра». Ніс службу у Торецьку (на той час — Дзержинськ) та в районі окупованого міста Горлівка. Після закінчення служби планував пов’язати своє життя з армією, підписавши контракт.

Загинув о 00:03 у ніч на 4 серпня 2015 року від осколкових поранень внаслідок розриву 82-міліметрової міни під час вогневого зіткнення з противником в умовах двостороннього вогневого контакту, що тривав з 23:00 до 23:50, на взводному опорному пункті поблизу села Гладосове Горлівської міської ради.

Джерело