Софія Русова

“Найдорожчий скарб у кожного народу — його діти, його молодь,і що свідоміше робиться громадянство,то з більшою увагою ставиться воно до виховання дітей, до забезпечення їмнайкращих умов життя”. Софія Русова

Софія Русова – українська громадська діячка, видатний педагог, історик, письменниця, видавець.

Софія Федорівна Русова народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня в родинному маєтку Ліндфорсів на Чернігівщинів аристократичній сім’ї.Батько Федір Ліндфорс— полковник, швед за походженням, перебував на військовій службі у м. Омськ. Одружився на француженці Ганні Жерве. Після народження другої дитини подав у відставку і повернувся до Олешні. У 1865 р. родина переїхала до Києва, де Софія навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку закінчила із золотою медаллю. Прекрасне майбутнє чекало її, всі пропонували їй вступати до Петербурзької консерваторії, проте дівчина виявила велику силу духу, заявивши: “Чи маю я право так егоїстично будувати своє життя? А люди? Чи не треба спочатку для них послужити?” Ці слова стали кредом усього її життя, присвяченого служінню народу. Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. П’ятнадцятирічною дівчиною разом із сестрою Марією організувала перший у Києві український дитячий садок. З цього часу і до смерті вона віддано працювала на ниві українського шкільництва.ЇЇ невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність була спрямована на розробку концепції національної освіти і виховання.

Софія Русова працювала вихователем дитячого садка, вчителем школи, викладачем і професором на Вищих жіночих курсах, у Фребелівському педагогічному інституті у Києві, професором педагогіки Українського педагогічного інституту ім. М. Дрогоманова у Празі. Вона була членом Української Центральної Ради, головою Департаменту дошкільної та позашкільної освіти в уряді УНР, фундатором жіночого руху в Україні, співзасновником Української педагогічної академії.

Рідна, українська, школа, на думку С. Русової, є першою політичною і соціально-педагогічною вимогою кожного народу, який скидає з себе ланцюги гніту, скидає ту кригу байдужості, якою скуто було його серце за часів утисків і пригноблення вільної думки, його національної свідомості.

Погляди С. Ф. Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного вихованняє актуальними і нині. Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дитячий сад на національнім ґрунті», «Дошкільне виховання», «Нова школа соціального виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки у дошкільному виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.“Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті”, – писала Софія Русова.Найдієвишим засобом національного виховання вона вважаларідне слово,через яке дитина сприймає духовні цінності народу, його світогляд, здійснюється її художньо-образне мислення, засвоюється нею мораль і історичний досвід народу. Концепція національної системи освіти і виховання С. Русової є надзвичайно актуальною і нині. Вона була українкою по духу й усе життя присвятила Україні та її народу.

Софія Русова померла 5 лютого 1940 р. у Празі.

Педагог і громадська діячка Софія Русова // Українки в історії / за заг. ред. В.Борисенко. – Київ : Либідь, 2004. – С. 72-77.

У книзі на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок – жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, літераторок, мисткинь, громадських та політичних діячок, учасниць боротьби за незалежність України та збереження національної ідентичності.Софія Русова усе своє життя присвятила практичній педагогіці і розробці нових методик дошкільного виховання, розбудові української національної школи та освіти. Чуйна дружина, мати двох синів Юрія і Михайла, літературознавець, громадська діячка, одна із піонерок українського жіночого руху вона вкладала душу у творення нової свідомості нової України. Та, насамперед, вона була громадянкою і творцем нашої державності на початку кінця ХІХ –початку ХХ століття.

Зайченко, І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : навч. посіб. / І. В. Зайченко ; передм. М. Д. Ярмаченка. – 3-є вид. доп. і перероб. – Чернігів : Деснянська правда, 2006. – 264 с.

В посібнику розкривається життєвий шлях, педагогічна діяльність, творчість і педагогічна концепція Софії Федорівни Русової – однієї з найуславленіших дочок України.

Любар, О.О.С. Ф. Русова про національну систему освіти та виховання : навч. посіб. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко // Історія української школи і педагогіки. – К . : Знання, КОО, 2003. – 450 с.

В посібнику на системній основі подається аналіз становлення і розвитку автентичної педагогічної думки, українського шкільництва, національної освіти, народних традицій родинно-шкільного і громадянського виховання дітей та молоді на теренах України з найдавніших часів до сучасності.

Русова Софія. Мемуари. Щоденник / С. Русова. – К. : Поліграфкнига, 2004. – 544 с.

У пропонованій книзі друкуються спомини і щоденник видатного українського громадського діяча і педагога Софії Русової, людини шведсько-французького походження, яка внесла неоціненний вклад у розвиток національної освіти нашого народу.

Розрахована на всіх, хто цікавиться історією України, відродженням українства на рідних землях і в еміграції у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століть.