Марія Заньковецька
«Хоч би скільки я грала, – незмінно нестерпне світло рампи, вдаряючи в очі, одночасно боляче б’є мене по нервах; мить – і я вся зовсім забуваю, що театр – загадковий сфінкс, ім’я якому публіка» М. Заньковецька.
Марія Костянтинівна Заньковецька – українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть. Народна артистка Української РСР (1922).
Народилася Марія Заньковецька 4 серпня 1854 р. в дворянській сім’ї Адасовських у родовому маєтку в с. Заньки Ніжинського повіту на Чернігівщині. Батько Костянтин Костянтинович обіймав посаду судді ніжинського повітового суду. Мати Марія Василівна Адасовська походила з давнього російського роду Нефедьєвих із м. Чернігова. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія— сильне меццо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому у Заньках сімейні концерти.
З десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні Осовської в Чернігові. З юних років Марія виступала в аматорських виставах і концертах, дуже любила імпровізувати. Першу роль дівчинки-сирітки з казки “Донька Кащея” дав їй сам Леонід Іванович Глібов, знаменитий байкар, що тоді очолював драматичний гурток Чернігівського пансіону.
Дівчина робить перші кроки на аматорській сцені у Ніжині, дебютує в «Наталці Полтавці» І. Котляревського, виступає в російських водевілях. Марія всіх вражала особливою артистичністю.
Красу рідної мови і магію слова відкрив їй учитель Чернігівської гімназії, поет, друг Т. Шевченка Микола Вербицький. Професійну освіту співачка здобула у філії Петербурзької консерваторії у м. Гельсінгфорсі; уроки акторської майстерності отримала у «батька українського театру» – актора, режисера, драматурга Марка Кропивницького.
1876-го вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв’язків з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902–1924 та з перервами, повертаючись після гастролей, до 1932.
На одній із вистав ніжинського дворянського клубу був присутній молодий капітан артилерії Олексій Хлистов. Закохавшись у Марію, пропонує їй руку і серце. 1875 року вони одружуються. Чоловік не схвалював захоплення своєї дружини театром. Подорожуючи разом з чоловіком, у Бендерах Марія знайомиться з Миколою Садовським, який запропонував їй влитися до першої української драматичної групи. Ця зустріч виявилась фатальною для обох людей. Через деякий час найсильніша пристрасть її життя змусила порвати з сім’єю і присвятити всю себе сцені.
27 жовтня 1882 у міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) під керівництвом Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси.
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Обдарування М. Заньковецької багатогранне – лірична героїня, актриса комедійного плану. Та справжня стихія актриси – трагедія, в якій Заньковецька сягала висот античної трагедії. Вона царювала також у побутових драмах з натуралістичним елементом. ЇЇ творчість мала велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.
Cтавши зіркою першої величини і заслуживши світове визнання, Марія Заньковецька ніколи не цуралася і не забувала рідної землі, багато зробивши для становлення і розвитку театрального мистецтва Чернігівщини.
Останні роки свого життя Марія Заньковецька жила з родиною своєї племінниці Наталії Олександрівни Волик (Адасовської) у Києві. Померла 4 жовтня 1934. Похована в Києві на Байковому кладовищі.
Де йшла вона – там сходили троянди,
Куди дивилася – зірки.
Із сліз її – займались діаманти,
З зітхань – знімалися чайки.
Хто чув її, той чув наш степ зелений,
Стояв у нашому гаю.
Той розумів наш біль і гнів шалений
І плакав в нашому краю.
О. Олесь
Козуля, О. Жінки в історії України / О. Козуля. – К. : Український центр духовної культури, 1993. – 256 с.
Героїні нарисів в цій книжці – княгиня і князівна, козачка і шляхтянка, просвітителька і селянка, письменниця і воїн, митець і вчена… У їхніх долях віддзеркалюється доля всіх наших жінок на протязі славної і багатостраждальної історії України.
Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – К. : Либідь, 2004. – 328 с. : іл.
У книзі на великому архівному матеріалі подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок – жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, літераторок, мисткинь, громадських та політичних діячок, учасниць боротьби за незалежність України та збереження національної ідентичності. Серед імен видатних жінок і ім’я Марії Заньковецької – видатної актриси і громадської діячки.
Шаров, І. Ф. 100 видатних імен України / І. Ф. Шаров. – К. : Альтернативи, 1999. – 496 с.
Унікальна книга репрезентує сто славетних імен України, які є гордістю, славою, духовним надбанням нації.
Коментарi