Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш

«Зовсім інша була б річ, як би ми єдиними устами і єдиним серцем трудились над пробудженням суспільно-національної свідомості України». П.Куліш

panteleimon_kulishПантелеймон  Куліш – відомий український письменник, поет, драматург, перекладач, учений-літературознавець та критик, історик, етнограф, педагог, видавець, громадський діяч.

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї заможного козака.  Навчався у Новгород-Сіверській гімназії, де у нього пробудився інтерес до народної творчості. Молодий гімназист почав збирати народні пісні та писати власні твори.

У 1837-1839 рр. навчався як вільний слухач у Київському університеті.

Учетилював у Луцьку, Рівному, Києві переважно в дворянських училищах та гімназіях. 

У 1840-1841 рр. М. Максимович друкує етнографічні нариси П. Куліша «Малорусские рассказы», а Є. Гребінка в альманасі «Ластівка» – його оповідання «Циган. Уривок казки».

Важливою сторінкою в житті П. Куліша було довголітнє знайомство та дружба з Т. Шевченком. Їх єднала любов до України, народу, мови,її минулого.

У 1845 р. переїхав до Петербурга, де викладав словесність. 1846 р. одержує наукове відрядження за кордон. На початку 1847 р. у Варшаві його заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві і відправлено в Тулу. Йому заборонено писати та служити в системі освіти. Після заслання Куліш розгортає активну громадську діяльність, багато пише, засновує власну друкарню. 1857 р. виходить друком роман «Чорна рада» та «Граматика» – в якій був розроблений Кулішем правопис української мови, яким користувалися до 1917 року.

У 1858 і 1861 роках  Куліш здійснив дві подорожі по Західній Європі, які сприяли ознайомленню його зі здобутками західноєвропейської цивілізації.

Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Санкт-Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готував тритомне дослідження «История воссоединения Руси».

 З вересня 1876 р. до початку квітня 1877 р. мешкав у Москві, читав у бібліотеках та архівах давні рукописи й стародруки. У листопаді 1878 р. – лютому 1879 р. разом із дружиною виїздив до Парижа.

 На початку квітня 1883 р. повернувся до Мотронівки, де, усамітнившися з дружиною, зосередився на літературній, перекладацькій та історико-дослідницькій праці. До кінця життя творчо працював, друкував нові твори. Багато працював над перекладами. Переклав Біблію, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона. Наприкінці свого життя П. Куліш підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», котра вийшла в Женеві 1897 р., вже по смерті поета.

 Помер 14 лютого 1897 р. в Мотронівці (тепер у складі села Оленівка Борзнянського району Чернігівської області). Там його й поховано.

Турботу про спадщину чоловіка взяла на себе дружина Олександра Білозерська, яка писала під псевдонімом  Ганна Барвінок. Саме на цьому ґрунтувався зв’язок  її з літераторами  Чернігівщини  та України. В Мотронівці  бувало не так багато  людей, але листування було дуже інтенсивним. Це пов’язано не тільки з виданням творів П. Куліша, а й увіковіченням його пам’яті, створенням музею письменника в Кунашівці у 1907 році.

У 1999 році на хуторі Мотронівка був закладений камінь з написом: „Тут буде споруджено історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь»“.

%d0%b8%d0%b7%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b5-098

Дніпрова хвиля : хрестоматія творів, нововведених до шк. програм. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Освіта, 1993. – 672 с.

Пропонована хрестоматія містить основні художні твори письменників, які друкувалися ще в 20-30-х роках і перевидавалися невеликими тиражами. Ввійшли також твори сучасних письменників. Скорочено подано «Чорну раду» П. Куліша. 

%d0%b8%d0%b7%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b5-024

Самойленко, Г. В. Літературне життя на Чернігівщині в ХІІ – ХХ столітті / Г. В. Самойленко. – 2-ге вид. доп. і перероб. – Чернігів : Лозовий В. М., 2011. – 328 с.

У книзі розкриваються багатогранні особливості літературного життя на Чернігівщині в  ХІІ – ХХ ст., аналізується творчість найважливіших його представників, спадщина яких виходить за межі цього регіону : Л. Баранович, І. Галятовський, І. Величковський, М. Гоголь, Є. Гребінка, Л. Глібов, М. Коцюбинський , П. Куліш,О. Десняк, Ю. Збанацький, С. Реп’ях та ін.

%d0%b8%d0%b7%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b5

Куліш, П. Чорна рада : хроніка 1663 року та оповідання / П. Куліш; упоряд. та приміт. М. Л. Гончарука; передм. М. Я. Олійника; іл. М. Г. Богданця. – К. : Веселка, 1990. – 256 с. : іл.

Історична основа роману «Чорна рада» — події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року — боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького. Кошовий отаман Іван Брюховецький  та переяславський полковник Яким Сомко  менше дбають про долю України, а більше думають про свої власні інтереси…Динамічний сюжет, наповненість достовірними деталями, яскраві образи роблять твір захоплюючім і пізнавальним.

03-640x360

Обласний історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь» — ландшафтний парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва. Відвідавши його Ви зможете прогулятися алеями по яких в далекі Кулішівські часи ходили Тарас Шевченко, Іван Франко, Марко Вовчок та інші видатні українські культурні діячі.

Бібліотека Української Літератури, де пропонуються повні тексти творів Пантелеймона Куліша.