ННІПСТ

 
Історія закладу:
1969 р. – Чернігівський юридичний технікум
1994 р. – Чернігівський юридичний коледж
2004 р. – Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці
2014 р. – Навчально-науковий інститут права та соціальних технологій ЧНТУ.
                      ________________________________________
       

krupkoКрупко Петро Миколайович – Міністр Кабінету Міністрів України, випускник Чернігівського юридичного технікуму 1976 року. Народився 5 березня 1958 р. в с. Бондарi на Чернiгiвщинi. У 1973 році вступив до Чернігівського юридичного технікуму за спеціальністю «Правознавство та облік у системі соціального забезпечення». Навчаючись у технікумі Петро Миколайович вів активне громадське життя. Брав участь у студентських конференціях, спортивних змаганнях, художній самодіяльності. Був командиром студентського будівельного загону.

Після закінчення технікуму в 1976 році Петро Миколайович вступає до Київського державного університет iм. Тараса Шевченка, за фахом юрист. У 1990 році здобуває другу вищу освіту в Київському інституті народного господарства за спеціальністю «Планування народного господарства», через три роки закінчує інститут державного управління і місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України.Працював першим заступником завідуючого юридичним відділом, першим заступником начальника, начальником юридичного управління Кабінету Мiнiстрiв, заступником Урядового секретаря Кабмiну — директором юридичного департаменту. З 2001 року — заступник Державного секретаря Кабміну, директор юридичного департаменту Секретаріату, заступник міністра, перший заступник міністра Кабінету Мiнiстрiв.

З 23.03 по 27.09.2005 р. — міністр Кабінету Мiнiстрiв, з жовтня 2005 по лютий 2007 р. — перший заступник міністра юстиції. Народний депутат України шостого скликання. Заслужений юрист України.

Використана інформація з джерела  

____________________________________

%d0%bc%d1%96%d1%89%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%beМіщенко Сергій Григорович – український політик та юрист. Народний депутат України V- VIII  скликання. Народився 13 серпня 1971 року у Борисполі Київської області. З 1987 до 1990 року навчався в Чернігівському юридичному технікумі, а з 1990 до 1995 року в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Має науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності кримінальне право та кримінологія (кримінально-виконавче право).

З 1994 по 1998 рік  – помічник, старший помічник прокурора, слідчий, заступник прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури. У 1998-2001 роках – заступник прокурора Дарницького району, прокурор Подільського району Києва. У 2000-2001 роках працював начальником управління з координації діяльності правоохоронних та інших держорганів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Генеральної прокуратури України. У 2001-2002 роках займав посаду прокурора Київської області. У 2002-2003 роках – заступник прокурора Києва. З грудня 2003 по січень 2004 рік – помічник, старший помічник генерального прокурора України Геннадія Васильєва. У 2006-2007 рр. – народний депутат України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Заступник голови комітету Верховної Ради з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю. З 2007 по 2012 рік – народний депутат України VI скликання від БЮТ. Голова комітету ВР з питань правової політики. У грудні 2012 року обраний народним депутатом України VII скликання. Член комітету ВР з питань правової політики. Позафракційний. Безпартійний.

 З 2014 року – народний депутат України VIII скликання. Не входить до складу будь-якої фракції. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. Відзнаки З 2001 р. має ранг державного радника юстиції 3-го класу (генерал-майор юстиції). Заслужений юрист України (2011 р.).

Використана інформація з джерела 

_______________________________________

%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bf%d0%b0%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%beСтепаненко Василь Данилович  – заслужений юрист України, почесний член спілки юристів України, президент всеукраїнського благодійного фонду «Сприяння реформуванню нотаріату», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Народився 12 жовтня 1951 року у селі Карапиші Миронівського району Київської області.
У 1971 році В.Д. Степаненко закінчив Чернігівський юридичний технікум, а 1979 року – Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Розпочав свою трудову діяльність в Міністерстві соціального забезпечення УРСР. У 1986 році Василь Данилович почав працювати у Чорнобилі. У 1987 році – В.Д. Степаненка призначають на посаду начальника відділу соціального розвитку виробничого об’єднання “Чорнобильська АЕС”. Потім – заступником генерального директора з юридичних питань.  Він є одним із розробників законодавчих актів з питань соціального захисту учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та осіб, які постраждали внаслідок катастрофи. Постійно надає консультативну юридичну допомогу Міжнародному фонду “Альтаїр” та його членам – інвалідам-чорнобильцям.
У 2000 році Василь Данилович розпочинає професійну і громадську діяльність у Києві. Він – перший заступник голови Київської міської нотаріальної палати, паралельно працює старшим викладачем юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права, провадить активну громадську діяльність – його обирають президентом Всеукраїнського благодійного фонду “Сприяння реформуванню нотаріату”. На базі нотаріальної контори В. Д. Степаненка було створено одну з перших у нашій державі філію кафедри нотаріату, де нині проходять навчання та стажування студенти університету туризму, економіки і права та усі категорії фахівців нотаріату. За безпосередньої участі та авторства Василя Даниловича Степаненка було підготовлено до друку та видано книги “Сучасний український нотаріат”, “Вчинення нотаріальних дій”, “Довідник для посадових осіб”. Василь Данилович активно сприяє реалізації державної політики у законотворчій галузі та контролю за дотриманням Законів України. Він спільно з Українською нотаріальною палатою вживає заходів щодо підвищення міжнародного авторитету нотаріату України.

За визначний внесок у розвиток вітчизняного нотаріату В.Д. Степаненка нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, срібною меда-ллю Міжнародного Академічного Рейтингу “Золота фортуна”, орденом Української Православної Церкви “За патріотизм”, вищими відзнаками Української нотаріальної палати “За заслуги перед нотаріатом” та “Золотий параграф”. Василь Данилович – лауреат нагороди Асамблеї ділових кіл “Золотий символ якості національних товарів та послуг України”. В.Д. Степаненко – Почесний член Союзу юристів України, удостоєний Почесного звання “Лицар Вітчизни” з врученням Золотого Хреста честі і звитяги.

Використана інформація з джерела 

_____________________________________

 СSONY DSCтичинський Броніслав Станіславович – заступник міністра культури. Народився 12 серпня 1958 року в с. Карабачин Брусилівського району Житомирської області. У 1976 році закінчив Чернігівський юридичний технікум.

У 1986 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка. Трудову діяльність розпочав у 1976 році – інспектором відділу соціального забезпечення виконкому Московської районної Ради депутатів трудящих м. Києва. У 1980-1987 роках працював інспектором, старшим інспектором, провідним інспектором, головним юрисконсультом Міністерства соціального забезпечення УРСР. У 1987 році вступив до аспірантури та працював на посаді молодшого наукового співробітника Інституту держави і права АН УРСР. У 1990 році – головний науковий консультант Секретаріату Верховної Ради України. З 1994 року – головний консультант Юридичної служби Президента України. З 1994 року працював заступником, а пізніше – першим заступником Міністра юстиції України. З 2002 року, впродовж десяти років працював у Київській міській державній адміністрації – керівником апарату, заступником, радником голови Київської міської державної адміністрації. У 2007 році Броніслав Станіславович став переможцем Всеукраїнського щорічного конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року 2007» у номінації «Юрист – державний діяч».

18 березня 2013 року призначений заступником Міністра культури України – керівником апарату. Має нагороди:  Орден “За заслуги” ІІІ ступеня, Почесна грамота Кабінету Міністрів України, Грамота Верховної Ради України, Орден Данила Галицького.

Використана інформація з джерела 

________________________________________